Серія Українське Сонце народилася як особиста мистецька відповідь на війну в Україні та стала частиною ширшого поля сучасного українського мистецтва. Перший ескіз був створений у перші тижні після початку воєнних дій — у момент, коли слова втратили здатність пояснювати пережите, а образ став єдиною формою внутрішнього діалогу. Так ця серія сформувалася в межах сучасного українського мистецтва, поєднуючи особисту рефлексію з колективним досвідом.

​

У процесі розвитку серії її візуальна мова природно зблизилася з традицією українського модернізму, зокрема з естетикою Бойчукізму. Монументальність форм, сакральність образів і внутрішня зібраність цього напряму виявилися співзвучними внутрішнім процесам художниці. Звернення до українського модернізму тут не є стилізацією, а радше способом продовжити діалог із культурною памʼяттю та історичним пластом українського мистецтва.

​

Українське Сонце — це рефлексивна серія з багатошаровим символізмом. Образи материнства, Берегині — жінки-захисниці дому й роду — та постать Марії виходять за межі релігійного чи національного контексту, набуваючи універсального звучання. Хоча серія глибоко вкорінена в українське мистецтво, її теми залишаються зрозумілими й поза межами України.

​

Створена сучасною українською художницею, серія не відтворює Бойчукізм у його історичному вигляді, а переосмислює його крізь призму сьогодення. Серія продовжує розмову про свободу, гідність і творчу незалежність, запрошуючи глядача до повільного споглядання та особистої рефлексії.